Особливо небезпечне захворювання - сказ

Епідемічна та епізоотична ситуація зі сказу в Україні за останні роки є неблагополучною. Природні вогнища цієї особливо небезпечної зооантропонозної інфекції практично існують на всій її території. Щорічно реєструється значна кількість захворювань на сказ серед диких, сільськогосподарських та домашніх тварин, що є реальною загрозою для виникнення випадків сказу серед людей. За останні роки в Україні зросла кількість бродячих тварин. Викликає занепокоєння значний відсоток захворювань на сказ собак, котів та сільськогосподарських тварин і тим самим наближення вірусу сказу до людини.

Щорічно звернення населення в медичні заклади з приводу покусів тваринами в середньому становить 100-108 тисяч осіб. Майже 23 тисячі осіб, які звертаються по медичну допомогу отримують антирабічні щеплення.

В Макарівському районі в минулому році за медичною допомогою з приводу покусів звернулось 148 осіб, в т.ч. від покусів бродячими тваринами потерпіло 12 осіб (7 від собак, 5 від котів). Антирабічні щеплення призначено 43 потерпілим, із них отримали повний курс щеплень 20 чоловік, перервано курс щеплень у 19 осіб, взагалі відмовились від щеплень 4 потерпілих.

Наш район неблагополучний в епізоотологічному відношенні щодо сказу. Кожного року реєструється по 1-2 випадки хворих на сказ тварин. В 2007 році зареєстровано 7 хворих на сказ тварин: смт.Макарів (собака службова), с.Липівка (лисиця, кіт бродячий), с.Рожів (лисиця), с.Комарівка (лисиця), с.Березівка (кіт домашній), с.В.Карашин (лисиця). Цими тваринами були нанесені ослинення, подряпини та покуси 21людині. Завдяки тому, що потерпілі відразу звернулись у центральну районну лікарню, їм було вчасно надано спеціалізовану медичну допомогу, призначено антирабічні щеплення.

Сказ – це особливо небезпечна інфекційна хвороба, що дає стовідсоткову смертність. Особливістю хвороби є її блискавичне протікання. Джерело інфекції – вірус, що вражає центральну нервову систему. Він викликає запалення ЦНС – енцефаліт, який блискавично розвивається і протягом тижня, максимум 10 днів, призводить до смерті від паралічу дихального та серцево – судинного центрів.

Людина заражається через укуси чи внаслідок попадання слини хворої тварини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Слина зараженої на сказ тварини містить у собі вірус за 10 днів до появи перших ознак захворювання. Отже, іноді цілком здорова на вигляд тварина може при покусах викликати захворювання на сказ.

Розповсюджувачами сказу є лисиці, куниці, вовки, єнотовидні собаки, бродячі й домашні коти та собаки.

Вважається, що головною ознакою захворювання у тварин – є зміна поведінки, втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і вдень з’являються в населених пунктах, місцях випасу і утримання худоби, нападають на людей та тварин. Якщо мова іде про лисиць, то для хворих тварин такою зміною буде бажання іти на контакт до людей, здорова тварина ніколи добровільно не піде до людини і втече при будь-якій спробі наблизитися. Хворим на сказ тваринам притаманне бажання шукати допомоги у людей. Собака, якщо тварина була дика і не ручна, то при захворюванні змінює поведінку і йде до людей. І навпаки, якщо була домашньою і ласкавою, то захворівши, доки може себе контролювати, намагається уникати людей. Ознаки сказу такі: агресивність, безпричинне ревіння, гавкання, поява слино і сльозотечі, спроби гризти неїстівні предмети, паралічі.

Ознаки хвороби у людей – це гідрофобія чи боязнь води, судоми ковтальних м’язів, відчуття страху, депресія, судоми, задуха. Приступи гідрофобії спочатку виникають при спробах пити воду, дивитися на неї, чути її плескіт чи при згадці про неї. Судоми виникають при звукових, світлових та інших подразниках. Під час приступів виникає збудження – хворі можуть розбивати меблі, кидатися на людей, ранити себе, проявляти нелюдську силу. «Буйний» період змінюється «тихим» - ознака початку паралічів, що в подальшому захоплює дихальну мускулатуру, і призводить до зупинки дихання і смерті хворого.

Якщо тварина покусала людину, рану потрібно негайно промити мильним розчином (2 гр. господарського мила на 1 л. води), обробити розчином йоду. Необхідно також у кожному випадку укусу, незалежно від стану здоров’я тварини, яка покусала звернутися до лікаря. Таких тварин не варто вбивати, за ними слід встановити нагляд господаря та працівника ветеринарної медицини. Карантинування собак та котів проводиться протягом 10 днів.

Щоб запобігти розповсюдженню цього небезпечного захворювання, слід щорічно здійснювати профілактичні щеплення домашніх тварин, сторожових собак та проводити обов’язковий їх облік. На вулицю виводити їх потрібно на поводу та в наморднику. Ті тварини, що бігають без прив’язу, вважаються бродячими і підлягають знищенню.

Дику, з підозрілою поведінкою тварину, що забігла на подвір’я, слід причинити, або, якщо є можливість, вбити, не торкаючись до неї руками і не дозволяти це робити дітям та негайно повідомити про це фахівців ветеринарної та санітарно-епідеміологічної служби.

Громадяни! Бережіться покусів, ослинення дикими та домашніми тваринами. Будьте обережні! Не ловіть диких тварин з метою зняття хутра, не приносьте їх додому, в шкільні зоологічні куточки. Це небезпечно!

Не принаджуйте бродячих тварин у дитячі заклади і додому. Не дозволяйте дітям гратися з ними на вулиці!

Пам’ятайте ! Ваше здоров’я – у ваших руках.

помічник епідеміолога районної санепідстанції Ж.В. Титаренко